Обмін досвідом державно-приватного партнерства між країнами

Наскільки цінними є уроки досвіду ДПП з інших країн? Законодавча і нормативна база відрізняються, як і ринкові умови та загальний інвестиційний клімат. Тому копіювання успішного ДПП в іншій країні – це не просто слідування тим самим крокам чи використання подібних договірних або тендерних документів.

Однак це не означає, що уроки не можна передавати. Навіть якщо змінюються умови, базові принципи ДПП залишаються однаковими, незалежно від того, де вони реалізуються. Наприклад, ДПП – це завжди тривалі договірні відносини між державною організацією і приватною компанією; воно має бути фінансово стійким, щоб працювати; потрібно визначити ризики, пом’якшити і ефективно розподілити їх. Конкретні заходи в напрямку запровадження цих принципів будуть залежати від нормативних і ринкових умов кожної країни. Тим не менш, приклади залишаються чинними.

В Україні ДПП набувало популярності повільно, перш за все через слабкий діловий клімат. Сусіди країни були успішніші у запровадженні ДПП: у Польщі на даний час реалізується 65 проектів ДПП згідно з базою даних ДПП Міністерства економікиперший проект ДПП у Молдові дав змогу відкрити радіологічно-діагностичний центр. Однак жоден з сусідів України не досяг таких успіхів з ДПП, як її сусід через Чорне море – Туреччина.

Туреччина – це регіональна електростанція ДПП. Згідно з даними Всесвітнього оновленого звіту про участь приватного сектора в інфраструктурі за 2014 рік, в якому надається інформація про приватні інвестиції в інфраструктуру на нових ринках, Туреччина знаходиться на другому місці у світі другий рік підряд з об’ємом відповідних проектів на суму 12,5 млрд. доларів США. Лише у 2014 році було запроваджено 17 нових проектів, головним чином, у енергетиці і на транспорті. Недивно, що українські посадовці з великим інтересом спостерігають за успіхом Туреччини.

У 2014 році група українських посадовців поїхала у навчальний тур до Туреччини, щоб з перших рук ознайомитися з проектами ДПП і поговорити з різними зацікавленими сторонами, у тому числі представниками уряду, приватними операторами та закладами міжнародного розвитку. Один з них, Роман Качур, зараз працює заступником міністра фінансів у новому орієнтованому на реформи уряді України. На проведеній 22 червня конференції, яка стосувалася досвіду Туреччини у ДПП, було розглянуто кілька проектів ДПП у Туреччині, у тому числі лікарні і аеропорти.

Чому це важливо? Тому що Україні потрібно вкладати великі інвестиції в інфраструктуру, систему охорони здоров’я та навчальні заклади, щоб поставити економіку на рейки розвитку. Роки корупції, неефективності з радянських часів, а зараз війна на сході спорожнили бюджет країни до переддефолтного стану. Участь приватного сектора в інфраструктурних проектах і державних послугах, що дасть змогу залучити інвестиції і управлінські навички, потенційно може суттєво прискорити процеси відновлення.

В Україні ціла купа проблем все ще лежить попереду. Якщо вам відомі інші приклади, коли відбувався міжнародний обмін досвідом ДПП, залиште нижче свій коментар.