Управління твердими відходами в Україні: потенціал для державно-приватного партнерства (ДПП)

Landfill Gas

 

Управління твердими відходами – це велика проблема в Україні. Згідно з російськомовним звітом Міжнародної фінансової корпорації за 2014 рік (оновлення англійською мовою було нещодавно випущене, однак ще не розміщене онлайн) Україна виробляє до 13 мільйонів тон комунальних твердих відходів щорічно, а на повторну переробку відправляється всього 3-8 %. Це означає, що більша частина твердих відходів потрапляє зрештою на 6700 наявних у країні сміттєзвалищ і відвалів, велика кількість яких несанкціоновані, переповнені або не відповідають санітарним вимогам.

Уряд вжив деяких позитивних кроків для вирішення цієї проблеми: він покращив законодавство у сфері управління твердими відходами та планує запровадити стандарти Європейського Союзу з повторної переробки. Однак в Україні економічна криза, триваюча війна з Росією, 1,3 мільйони внутрішньо переміщених осіб з нагальними потребами. Говорячи просто, в уряду немає ресурсів, ні фінансових, ні технічних, ні управлінських, щоб вирішити ці проблеми у найближчому майбутньому.

А це означає погані новини для простих громадян. Токсичні забруднювачі потрапляють у воду і ґрунт, сміттєзвалища виробляють метан – небезпечний парниковий газ. Місця під сміттєзвалища закінчуються. При цьому економічні витрати на відсутність повторного використання з точки зору втраченої сировини є суттєвими.

Очевидно, що уряду потрібно розробити і запровадити розумну стратегію управління відходами. Частиною цієї стратегії повинно бути партнерство з приватним сектором через державно-приватне партнерство.

Як ДПП може допомогти сектору управління твердими відходами України?

Приватний сектор може запропонувати низку послуг, які самій державі буде важко надати самостійно. До них відносяться:

  • Будівництво установок повторної переробки скла, пластмас, металів і картону та управління ними;
  • Розробка і експлуатація установок спалювання і утилізації газів зі сміттєзвалищ для генерування тепла і/або електрики;
  • Проектування, будівництво сучасних сміттєзвалищ, у тому числі систем збирання і транспортування відходів та управління ними.

У деяких українських містах, зокрема у Вінниці та Івано-Франківську, уже розробляють проекти ДПП для збору газів зі сміттєзвалищ для генерування електрики.

Чи зацікавлений приватний сектор?

Приватний сектор продемонстрував у кращому випадку обережний інтерес до управління твердими відходами в Україні. Деякі причини, чому приватний сектор може розглянути питання про участь у проектах ДПП з управління твердими відходами:

  • При достатньо високому тарифі на утилізацію відходів, який включає витрати на управління сміттєзвалищами, багаторічне ДПП може бути джерелом стабільного тривалого доходу для приватного оператора.
  • Україна має значні обсяги відходів, які не були віднесені до придатних до повторного використання або для отримання газу зі сміттєзвалищ. Ефективне підприємство приватного сектора може мати можливість з вигодою експлуатувати ці ресурси.
  • Через невизначеність ціни і доступності імпортованого газу, який більшою частиною постачається Росією, уряд України дуже прагне знайти нові шляхи генерування тепла і електрики. Тверді відходи можуть використовуватися для генерування обох видів енергії.
  • Україна має спеціальний зелений тариф на електрику, що генерується з відновних джерел. Сума залежить від джерела генерування енергії.

Чи може це спрацювати? Існує багато прикладів успішного ДПП у цьому секторі. Одним з прикладів є сміттєзвалище у Берхампурі, Індії, в якому оператор буде переробляти 150 тон відходів на добу. Інший приклад знаходиться в 2-мільйонному місті Веньцзоу (Китай), в якому ДПП займається перетворенням відходів на електрику.

 

Управління ризиками

ДПП у сфері управління твердими відходами в Україні пов’язане з високими ризиками. Те, як ці ризики будуть розподілені, залежить від конкретного ДПП і того, якому партнеру доручено управляти ними. Для виявлення і належного управління цими ризиками може бути проведене ретельне техніко-економічне обґрунтування і ефективні переговори з потенційними приватними партнерами, недержавними організаціями, іншими зацікавленими сторонами та громадськістю. До деяких потенційних ризиків відносяться:

  • Ризик зміни законодавства. Законодавство про ДПП, концесії, тарифи і бюджети все ще розробляється. Існує ризик того, що зміни законодавства можуть погіршити бізнес-модель. Тому потрібно визначити критичні положення і розробити умови договору, аби забезпечити, щоб неочікувані зміни не підірвали економіку ДПП. До них можуть відноситися тарифи, спеціальні зелені тарифи, тарифи за утилізацію відходів, дозволи тощо.
  • Екологічний ризик. Хоча приватний сектор може прийняти на себе відповідальність за екологічні ризики при будівництві та експлуатації сучасних сміттєзвалищ, він не захоче нести відповідальність за попереднє забруднення. Важливо провести ретельний екологічний аналіз.
  • Технічні і логістичні ризики. Приватний оператор більше схильний приймати ризики з будівництвом, розвитком раціональної логістичної системи для збирання і транспортування відходів або розробки ефективних систем повторної переробки.
  • Ризик недооцінки об’єму відходів. Прогнозовані доходи залежать від точної оцінки об’єму відходів. Занадто оптимістичні оцінки можуть призвести до збитків оператора.

Таким чином, уряду України потрібне фінансування, ділова кмітливість і технічні знання приватного сектора для розвитку свого сектора управління твердими відходами. ДПП має бути ключовим компонентом розумної стратегії управління твердими відходами.

 

Роль ДПП у видобутку біогазу для генерації електроенергії

PPP UkraineЗ часів незалежності Україна успадкувала вкрай неефективну і забруднену систему поводження з твердими відходами. Боротьба зі сміттям триває й досі. За останніми дослідженнями Світового банку, Україна продукує більше, ніж 17 млн. тонн відходів щорічно. Рівень повторного використання відходів тривожно низький і складає близько п’яти відсотків. Решта вивозиться на полігони або несанкціоновані звалища поблизу міст, що створює ризик для здоров’я та навколишнього середовища. Незалежно від майбутніх дій уряду та можливих змін у поведінці споживачів, Україні необхідно значно розширити потенціал захоронення відходів.

Український уряд ухвалив низку важливих кроків для сприяння розвитку законодавства, що дозволятиме значно поліпшити процес переробки та утилізації відходів. Обнадійливим є той факт, що міста визнали генерування електроенергії з полігонного газу ефективною частиною комплексної системи управління твердими відходами. Програма розвитку державно-приватного партнерства USAID (Програма розвитку ДПП) є першою серед тих, хто допомагає впроваджувати біогазові технології у місті Вінниця та Івано-Франківськ в межах комплексних систем управління твердими відходами, застосовуючи механізм державно-приватного партнерства (ДПП).

Оцінка проекту у Вінниці

Вінниця – місто з населенням 370 тис. чоловік, що знаходиться у південно-західній частині України. Місто планує рекультивацію існуючого полігону та вироблення електроенергії з полігонного газу, який, в основному, складається з метану – парникового газу, який в 21 разів перевищує негативний вплив, аніж двоокис вуглецю ( CO2). Проектом планується генерування та продаж електроенергії, використовуючи біогаз, що спалюється. Отримані кошти будуть використані для рекультивації та закриття полігону після закінчення його строку експлуатації.

Місто опрацювало техніко-економічне обґрунтування проекту. Очікується, що владою міста буде проведено конкурс у 2014 році. За оцінками незалежного дослідження, проект може залучити до 3 млн. доларів США приватних інвестицій, отримати 5 млн. доларів податкових надходжень та скоротити викиди газу в обсязі близько 460 тис. тонн CO2.

Ідея набирає обертів. Після відвідування полігону у Вінниці, губернатор Івано-Франківської області підтримав ініціативу аналогічного проекту ДПП у своєму регіоні. На даний час йде підготовка техніко-економічного обґрунтування, яке буде завершено наприкінці 2014 року.

Демонстраційний ефект

В Україні є приблизно 100 полігонів, придатних для видобутку та використання полігонного газу, а тому демонстраційний ефект проекту має потенціал для мультиплікації по всій країні. Якщо проект міцно укоріниться у системі твердих відходів України, утилізація газу на полігонах України, у кінцевому підсумку, сприятиме більш ефективному та екологічно раціональному використанні ресурсів країни.

 До інших переваг також належить:

  • Зменшення витрат. Висока вартість газу в Україні виснажує місцеві бюджети. Бізнес є неконкурентоспроможним, а муніципалітети не мають необхідних коштів для задоволення потреб розвитку інфраструктури.
  • Зростання енергетичної незалежності. Україна імпортує більшу частину природного газу з Росії, що робить її більш вразливою до геополітичного тиску. Використання полігонного газу дозволить знизити потребу в імпорті.
  • Можливості для малого бізнесу. Місцеві українські підприємства матимуть більше можливостей для участі у секторі поводження з твердими відходами та енергетичному секторі.
  • Зменшення викидів парникових газів. Україна є одним з провідних учасників викидів вуглецю на душу населення. За дослідженням інжинірингової компанії «БІО», Україна може заощаджувати 6 млн. тонн CO2 щорічно, використовуючи полігонний газ.

Враховуючи, що поводження з твердими відходами є першочерговим завданням для української влади, наразі, слушний час продемонструвати, як за допомогою ДПП можна поліпшити збір, переробку та утилізацію твердих відходів на території всієї країни. За допомогою ДПП інвестиції приватного сектора будуть залучені для розвитку інфраструктури та надання державних послуг, а також розвитку нових технологій і управлінських навичок, які відіграють важливу роль у підвищенні енергоефективності та пом’якшенні наслідків зміни клімату. Проекти ДПП у сфері поводження з твердими відходами – це перші «ластівки», які стануть невід’ємною складовою тривалої програми управління твердими відходами.